Всіх вас люблю я, всі ви - мої діти,
Проте, є й ті, яких... не так люблю,
Мені б сидіти в небесах, радіти,
В безалкогольно-райському хмілю,
Якби ж не усвідомлення тяжкеє,
Того, що вас не всіх зробив "на п"ять", -
А збій програми розпочався з неї,
З тієї, що відторгла благодать,
Злигалась із якимось хтивим змієм,
Ранетом кислим звабила лоха'...
Хоч виправляти по'милки я вмію,
То буде вже як сталося, нехай.
От що робити з бидлом, - то питання,
Що в їх макітрах, спробуй-но, збагни,
Всі пьють, жеруть, ї...уться, як в останнє,
Серуть собі у карму як в штани,
Як всіх – до пекла, хто ж тоді лишиться, -
Скількох врятую дивом я, Творець?
Відсотка три, а це – ніщо, дрібниця,
І рід людський геть зійде нанівець…
А розібратись, бидло те й не винне,
Як таргани, чи, прикладом, глисти,
За пОмилки мої коли загине,
Той хрест мені у вічності нести…
То, може з цим також – нехай як буде,
Хоч на правах Творця зроблю межу, -
Серед сміття знайдуться раптом ЛЮДИ,
От їх вже, як зумію, збережу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2025
автор: Алексей Мелешев