Виють сирени, і тиша кричить.
Є їжа стрічкам новин.
Кров’ю залиті сталеві мечі.
Значить, поранені ми.
Гра з небезпекою збільшує шанс
Не передбачених втрат.
Час, що завмер і оточує нас,
Не повернути назад.
З губ холодіючих птахом злетів
Стогін розпачливий вмить.
Хижий дарунок «заклятих братів»
Відчаєм не зупинить.
Тягнуть дерева скелети гілок
До обгорілих руїн.
Серце раптово притишило крок.
Хтось залишився один.
Гострі уламки не мають сторін.
Світ не збереш «як було».
Будуть покарані вбивці родин.
Ті, що посіяли зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2025
автор: Сергій Южаков