Літа мої,
Від отчого порога
Ви повели мене в цей дивний світ
Через жалі і радощі, й тривоги,
З якими повінчались доля й вік.
Долаючи
Шляхи свої тернисті,
Іду життям крізь бурі і громи,
А ви мчите, мов коні норовисті,
І пишете життя мого томи.
Літа мої –
Ви дар святий від Бога,
Тому допоки дихаю й живу,
Мережу шлях із віри і любові,
Щораз шукаю стежечку нову.
Хоч не стежки –
Це долі повороти,
На жаль, частіш трапляються круті.
Себе не відділяю від народу –
По-іншому ж не можна у житті!
16.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Ганна Верес