[b]Сон[/b]
Мені наснився дивний сон.
Там, мов з нікуди,
Під парасолем темних крон
З’явились люди.
Або не люди?
Може просто блудні тіні…
Як догоріли сутінкові барви винні,
Вони провулками безлюдними блукали.
Та в тихій темряві їх кроки не лунали…
Не віяв вітер, не гойдав багаті кро́сна,
Сумні обличчя заховала хвиля млосна
Туману
Й темінь непрозорої відлоги…
І я незчулася заклятої дороги
Як, мов прив’язана, за ними вслід ходила,
Та срібна брама мої кроки зупинила.
А дивні люди вже за брамою зникали
У димній темряві з густим відливом кави…
[b]Яв[/b]
Прозоре світло коливало жовте листя,
Коли мій потяг по блискучих шпалах бився
В чужому місті з зимним поглядом чужого.
Така ж чужа пливла і я проміж живого
Потоку лиць, валіз і сліз лункого залу
З гостинно-щиро-розпростертого вокзалу.
А світло вдарилось об обрій і зотліло.
І сутінковим неспоко́єм охопило
Осінній двір.
І серце гірко зануди́лось…
Тож я до ясена на хвильку притулилась,
До сили стовбуру, а погляд зник у схронах
Гілок заплетених, що сяли, мов корона,
У ліхтарі.
І я згадала цю місцину…
І тих людей, що в сні блукали, і годину -
Під дужим деревом їх постаті похилі
З'явились вперше і дорогу підхопили
В пітьму дворів.
Забувши все й сама забувшись,
Слідами сну я йшла в прийдешнє крізь минувше,
Крізь тихі вулички старі, проміж домами,
Повз темні вікна і піддашшя з кажанами…
І ніби десь удалині мене гукали
Ті дивні люди, що за брамою зникали
В моєму сні… І ніби їх сліди прозорі
Ледь мерехтіли під ногами, наче зорі,
Та раптом зникли.
Тож вже час побачить браму?
Ось і вона – крізь ніч ясніють двері храму.
А я вагаюсь, ніби кішка до води.
Якщо прийшла, то, мабуть, йти мені туди?
Навколо світло мерехтіло. З-під склепіння
Лунали співи, ніби ангелів падіння,
Лункі й прозорі, чистий сум, ясна надія…
І миром лилася зі стін свята олія…
Та боже ж мій! То не олія, то повсюди
На тертій кіптяві гравюр ті дивні люди!
Вони додому повернулися крізь браму
Й проклали в темряві віків дорогу к храму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Емма Конвалiя