Ми зачаровано дивилися на небо.
Плив корабель з літами на борту.
Хотілось нам, але повір не треба,
Спіимати ту віддалену зорю.
Вона була далека и неосяжна.
За нею мріиливо дивились залюбки
Зоря ще молода була и поважна,
Зверхньо дивилася на проидені роки.
А ми за нею разом так спішили.
Чого питається? Для чого? І чому?
З повітрям чистим в вальсі захотіли
Полинути у хмарах на виду.
Хмари казковии світ вже пізнавали,
І показати нам спішили цю красу.
На повні груди ми розкішно каифували,
І розганяли неприидешню ще нудьгу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Надія Тополя