Дні за днями наче зорі,
Згорають у зоряну ніч у мовчанні.
А ми , як кораблі в морі
Загубились у сірім- сірім туманні.
Чому, ми стали чужими?...
Не можемо порозумітись з тобою.
Одне одного згубили...
Так легко здались, завдали серцю болю.
Дні за днями наче птиці,
Летять у чужі світи, далі голубі.
Любов, як вода з криниці
Без неї одинокий птах ходить в журбі.
Я лиш тебе одну люблю!...
І не можу тебе , ніяк розлюбити.
Без тебе світ - рівно нулю ...
Із свого серця не можу відпустити.
Ти - ясен світ - моя радість ,
Безмежний океан щастя , пристань життя.
Ти - золота осінь - старість...
Мій берег надії і світлі почуття.
Без тебе світ у тумані,
За вікном ллють дощі і лютує зима.
Ти моя квітка в коханні
У пустелі вечорів - від щастя сльоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Чайківчанка