Дощ іде:
чути, як падають краплі,
чути
ходу́ по мокрій землі,
чути, як стукає у вікно —
хоч самого його —
ніде не видно…
Дощ — як ти:
вміє усюди йти,
та не приходити…
Вітер дихає,
ніжить нечутно листки —
наче спогадів сторінки
гортає,
його невагомі дотики
краєчками вій
відчуваю:
наче — є,
а наче й немає…
Вітер — як ти:
вміє
усюди бути
і —
не належати.
Музика сфер —
у Вічності
на своїй частоті
лунає:
прислухаюсь серцем —
є…
прислухаюсь
вухом —
немає.
…Як ти —
вмієш у Тиші зникати,
і Простір для ластівки
берегти…
30.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Валя Савелюк