Він — воїн без зброї, герой без маніфесту,
Його битва триває в мовчанні й протесту.
Хвороба — не вирок, не кайдани душі,
Він іде крізь вогонь, не схиляє мечі.
Щодня — як вершина, життєвий удар,
Не чекає пощади, не прагне фанфар.
Бо суть його сили — не в м’язах і славі,
У вірі в життя, нездоланній, яскравій.
На роботі — мов вічний двигун серед дня,
Досягнень не рахує,справа живе в ньому щодня.
Він дбає, встигає, будує й творить,
Бо знає — лиш дією доля горить.
У спорті — мов буря, стрімкий мов стріла,
Кожен крок — це не просто, це сила ніг і чола.
Він бігає, бореться, стоїть до кінця —
Не для слави і пафосу, щоб зберегти серця.
А ще — він стратег, шахіст у житті,
Де ходи — це рішення, сильні й круті.
Він грає — не просто фігури веде,
Він показує приклад, не жаліє себе.
Його мужність — у виборі "буть", не "чекать",
У вмінні мовчати, коли хочеш кричать.
У сміху крізь сльози, в підтримці без слів,
У правді, що світло веде серед снів!
Він вірить у завтра — не сліпо, всерйоз,
Бо кожен світанок — то Божий прогноз.
Нехай шлях тернистий, та в серці весна,
І навіть в печалі світить вона.
Його кожен день — це як промінь крізь ніч,
Несе він тепло, не опускаючи пліч.
І там, де зневіра розводить мости —
Він сіє надію і вчить нас рости.
Бо добро не кричить, воно діє щодня,
Як цей хлопець, що серцем веде в майбуття.
Хай доля тривожна, та з вірою в шлях —
Він вогник тримає у сильних руках!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Олександріса