Кажу сама собі: «Не плачу!»
Та це не так… бо плачу я.
Навіть тоді, коли всміхаюсь,
Гірчить плачем душа моя.
Кажу: «Змовчу!» Та як змовчати?
Про гіркоту я говорю.
Навіть тоді, коли мовчу я,
біль в слово-думку переллю.
Кажу вже вкотре: «Не боюся!»
Насправді – дуже я боюсь.
Прости мені, мій добрий Боже,
щоб стать сильнішою – молюсь.
Кажу: «Я вірю!» Чи насправді
є сильною віра моя?
Та хай хоч крапля… хоч краплинка…
В душі моїй живе вона.
Краплина до краплини – сила!
Щоб перейти нам, мати брід.
Щоб не у пропасть… А до Миру
міцний сплести зуміли пліт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: Надія Башинська