*** *** ***
"'Ти серце залишиш їй,
Своє -- назавжди...'"
***
Вона пахне духами і сексом, і...
Чимось тривожним --
В собі...
Вона занадто розумна --
Посміхається, слухаючи лестощі
Пусті...
Якщо вона не захоче -- То змусити її неможливо,
Бо це буде пусте...
Її треба зрозуміти і прийняти лише такою, як є --
У тому, чим вона жиє...
Вона -- чудова квітка, але зірвати її --
Не для будь-кого,
Хто хоче просто любити...
Її потрібно не просто хотіти,
А шалено кохатити
І... нею жити...
Вона занадто строптива...
Чоловіка їй потрібно такого,
Щоби душу її,
А не тіло зумів підкорити...
Вік - їй не перешкода.
Вона його не помічає...
Вона, немов хороший коньяк --
Іще краще тепер,
Бо себе не втрачає...
Ні про що не шкодує,
А про те, що пішло --
Не нудьгує...
Вона просто живе --
Не рахуючи перемог і втрат,
Бо нікому не слугує...
Втім, життя і доля її, правда --
Не дуже щадила,
Але вона, немов Фенікс,
З попелу повстала знову --
Понову ожила..,
Щоби все пережити,
Щоби стати ще кращою,
Ніж була,
Щоби знову,
Як зірки на небі --
Сяяти і сіяти...
Вона може дозволити --
На заздрість іншим, що захоче,
Своє віддати,
Вона знає про те, що побачити іншим не дано :
І печаль, і любов,
І божевільні довгі ночі..,
Бо вона в них жива --
Давно...
П'є вона, коли хоче, зізнань --
Хмільне таємниць вино...
І чоловіки йдуть і...
Йдуть вервечкою довгою,
Погоджуючись на все, не рахуючи ні життя, ні днів,
Щоби, нехай, ненадовго,
Але, все ж назвала, когось --
"коханий мій"...
Щоби хоч раз,
На мить -- дозволила
Бути поруч із нею
І... в ній...
У неї немає подруг :
Є заздрісниці..,
Пльоткарки..,
Недругів зло
І... їх дуже багато...
І є чоловіки-друзі...
І... новий буде, раз старий пішов,
Бо так заведено..,
Але ніхто не йде
Від неї...
Вона зовсім не самотня.
Самотність -- це міф,
Якщо, навіть, одній
Їй -- добре,
Де свій острів життя
Та кохання...
Вона пахне духами і сексом і..
Чимось тривожним,
Як почекання...
Чимось терпким і солодким --
Так, мабуть, пахне острах біди...
Ні забути про неї,
Ні піти від неї --
Неможливо,
Бо неможливо втекти,
Коли дізнався ти її --
Ти полюбиш її...
Ти серце залишиш їй,
Своє -- назавжди...
________________________________________
09.04.2020-30.07.2025; Paris (Aurora) =================================
(!!!)
Автор твору Ольга Назаренко -- переклад зробив українською мовою Катинський Орест
--------------------
Оригінал читати тут :::
https://www.stihi.ru/2012/02/15/6462
"Запах"
================
Автор перекладу :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2025
автор: MAX-SABAREN