Колись малювала небо. Вечірню зорю-заграву.
Дитяча рука невміло несмілі клала мазки.
Сьогодні згадала раптом, бо небо – як на малюнках.
І думка – немов прозріння: та Небо – в мені ж воно!
2025-04-21/22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2025
автор: Анно Доміні