( На сучасний лад)
А ворона чорна Клара
На сосні сиділа
І лапою сир тримала,
Який не доїла.
Де взяла його - не знаєм
А ні я, ні звірі.
Лиску слухала. Тим часом
Їй не йняла віри.
Бо баєчку тую чула
Про свою прабабцю,
Яка колись та й позбулась
Сиру шматок ласий.
-Локшину мені на вуха
Ти не вішай, лиско,
Я тебе не буду слухать,
Біжт собі лісом.
Так ворона говорила
Лисочці руденькій
І сама отой сир з"їла
Жирний та смачненький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський