Мелодія твоя пішла по венах
Слова попали в серце, наче струм
І мозок чує тілки білий шум....
Заблюрив все, я, наче навіжена,
Іду на світло....Ти, немов чаклун,
Приспав мої буденні за і проти,
Згубив мої одвічні як й чому
Все так зробив, що сутність головну,
Свою звабливу переклав у ноти,
Й раптову біль в обірвану струну...
І все сховав під купою печатей,
У всесвіті, навіки, між зірок,
І де б я не була почую рок,
Хоч в пеклі, хоч на зірочці дев'ятій,
Лиш ти мій біс, мій янгол і мій Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2025
автор: Вєтка Миловець