Ні, не кличу й не тужу ні трохи,
Без жалю я викинув, відтяв
Словоблудних Сашу та Сірьогу,
Пінку на варенні із сміття,
Порожнеча, шита сріблом слова,
Рабський дух у золоті рядка,
І слова ті – навіть не полова, -
Вата, що солодка та липка.
Балалайки, лапті і пельмені
У помийній ямі залишив,
Ленін, Пушкін, Блок або Єсенін, -
Мізків трипер, сифіліс душі.
Хай почвари ті сконають, змовкнуть,
Все – в утиль, то вирок мій такий:
Ленін най піде на упаковку,
А Єсенін – в папірець м’який.
За Серьогой бідкатись не стану,
Надто вже і ниций і чужий,
Той співець берьозок вічно п’яний,
Приятель чекістів і повій,
Накалякав сльозогінний віршик,
На який чомусь спіймався ти,
Може, він з кацапів і не гірший, -
То питання про лайна сорти.
Досі «не зовьош ти і не плачеш»,
Млосно дроч...ш в «бєлих яблонь дим»?
Щось з тобою не гаразд, чуваче,
І потрібно щось робити з тим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Алексей Мелешев