Між серцем і словом - тремтливих чекань течія,
І нудить від світу,коли ні дзвінка, ані звістки.
В розгубленій тиші,де мариться постать твоя,
Вагомість надії себе проявляє так містко.
Між серцем і словом - яруги невтішних новин.
Ятрить невідомість недавнього розпачу рану.
Вчорашні скарби умить обертаються в тлін
В нездОланій тиші, що шириться вже нездолАнно.
Між серцем і словом - нестримних суєт течія.
Хтось їй віддається, когось - розчиняє без сліду.
Пливу проти виру,і в цьому упертість моя,
І ляпас дзвінкий уже непритомному літу.
Між серцем і болем так треба рятунку від слів
Мені і тобі, і тим, кого хвилі відносять.
Усі порожнечі німують від віку віків.
Мовчання ж між двох проваллям отим суголосить.
Хай будуть дзвінки! Хай з'єднують простір і час.
Місткам повідомлень карбованих слів не жаліймо.
Ми будем здригатись від звуку сповіщень щораз,
Але вже від тих, які нас покличуть в обійми.
28.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Вадим Димофф