Море слів. Воно просторе,
Навіть необмежне.
В світі нашому слів море
Є, що безбережне.
Кожне слово – мов краплина
Чиста та прозора.
Промовля його людина
І здорова, й хвора,
Певний в нього зміст вкладає –
Значення лексичне,
Що іще спрадавна має
Слово, нині звичне
Всім тим хто його вживає
Майже повсякденно.
Слово у собі тримає
Зміст. Це достеменно
Всім відомо. Виражає
Кожен з нас словами
Те, що дума, відчуває
Завжди чи часами.
Ми, почувши слово, маєм
У своїй уяві
Те, що остаточно знаєм,
Що існує в яві
Те, що слово означає.
В мові не бракує
Слів. Цілком їх вистачає.
Досить їх існує.
Так, як ми повітрям дишем,
І слова щоднини
Промовляєм, також пишем,
Наче насінини,
Ними почування сієм
У серця людськії,
Ними в думах також мрієм,
Виражаєм мрії
І надії, й сподівання,
Думи та ідеї,
Побажання та бажання,
Що, мов орхідеї,
Розквітають, утілившись
У життя земнеє,
Наче із тюрми звільнившись.
Добре є, лихе є
Слово, бо воно впливає
На усіх нас з вами.
Той, хто їх же виражає,
Втішити словами
Може, може і поранить,
Може навіть вбити,
Розум також затуманить
Або прояснити.
Море слів з уст наших ллється
В світ цей неосяжний,
Доки в грудях серце б’ється,
Як вояк звитяжний,
Проти смерті, що раптово
Серця стук спинити
Може, і не зможе слово
Серце оживити.
Море слів. В нім потопають
Всі на світі люди,
Бо ж слова вони вживають
Завжди та усюди,
Бо ж слова допомагають
Їм на світі жити,
Як потреби виражають,
Щоб задовольнити
Їх усі як слід, щоб жити,
Як того бажають.
Деякі задовольнити
З них властивість мають
І слова. Це кожен знає.
Це не є новинка,
І тому слова вживає
Кожная людинка.
Так, потреби вдовольняють
В нас вони духовні
Й ніби двері відчиняють
У світи чудовні.
Та й слова – немов світи ті,
Бо ж вони у мові
Певним значенням повиті,
Що є в кожнім слові.
Деякі одне лиш мають,
Але більшість – більше
Значень у собі тримають.
А в якім найбільше
Їх? Поможе це дізнатись
Нам словник. Частіше
Нам до нього слід звертатись.
І тоді ясніше
Буде нам, що означає
Кожне диво-слово.
Всяке значення, що має
Слово, він чудово
Нам пояснить, розтлумачить.
Й будемо ми знати
Те, що кожне слово значить.
Сумніву більш мати
Ми не будемо до нього,
Правильно вживати
Протягом життя усього
Будемо й навчати
Тих, хто досі ще не знає.
Море слів безкрає,
Та, хто їх як слід вивчає,
Правильно й вживає.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Євген Ковальчук