Ступаю напоте́мки, майже боса
Зі мною інтуїція – мій друг
Себе не відчувати не вдалося..
У руки волю, скинути б ланцюг..
Кайдани з несвободи, ран і болю
Як вибратись із цього – незнання́
Я думала, пізнала свою долю
Та йду куди – не знаю, навмання
Глибинні трансформації тривають
Чи кара, чи свобода це – хто зна..
Та сумніви зрадли́во обвивають
Як буде світло, хай впаду́ до дна
Знайду́ свій шлях до сяйва і зірок
Крізь терни, хащі, за́рослі і пута
Яких зірок?. Щодня – нови́й урок
"Гризіння" дум – така моя спокута
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Софія Пасічник