Присвята....
(07.02.25 - не стало моєї мами)
Я так зраділа уві сні твоїй появі,
Ти посміхалася привітно - не мені.
Матусю, - крикнула я....в чорному убранні
Ти йшла повз мене, без рум"янця на щоці.
Твій образ так нагадував бабусин -
Дві постаті утілились в одну.
Він так мене ніяковіти змусив -
Перед тобою не загладити вину.
Нажаль залишилося лиш в моїй уяві
З тобою розмовляти відтепер.
Й сміливо глянути у вічі голій правді -
Я завинила,- просто...без химер.
Приходь до мене в теплих снах частіше,
Не треба посмішок і лагідних обійм.
Ти за життя мені не виливала душу,
Тож снам довіримо невиказаний біль.
Сумую, прости,мамо!
27.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Емма Листопадна