Доля як факт...
Як не крути, а доля річ уперта,
Як факт, проти якого не попреш.
Нехай ти і калач, доволі тертий,
Усі з народження в її руках, ти - теж.
Вона то гладить, добра, по голівці,
І стелить м"яко, огорта теплом.
То за горлянку схопить, що зіниці
З орбіт вискакують і в горлі ком.
Ніхто не знає, як її прихильність
Завоювати, заслужити за життя.
Чи присягнути, судженій, на вірність
І в руки їй віддатися сповна?
Та часом хочеться стояти на своєму,
Пливти на за, в проти течії.
Самій собою бути так приємно,
Упевненій у власній правоті.
Не чубитися з долею, навпроти -
Шукати доленосних співпадінь,
Що душу піднімають на висоти,
Де долі факт судився нам усім.
28.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Емма Листопадна