А цей вірш прекрасно показує, як я трималась у токсичних відносинах лиш за свої уявлення, образи, фантазії... але з заплющеними очима на реальне недбайливе ставлення... оскільки це був мій перший шлюб і перший сексуальний досвід - я ж тоді думала, що це раз і до кінця днів... але відбувались сварки і нерозуміння, все, що я віддавала у спільний вогонь - гаснуло:
а я мовчати буду,
хоча сказати хочу.
образи не забуду,
але погляну в очі.
без тебе я - пустиня,
хоча колись цвіла.
я вже закрита скриня,
але ключі дала.
тепла мені бракує,
бо серце замерзає.
мене воно не чує,
але тебе кохає.
чому ж тоді здаюся?
чому не доведу?
чому тобі сміюся
і знов кажу: люблю?!
це слабкість є моя?
ц, може, це є сила,
бо там, де ти і я,
чи є в любові крила?!
P.S.: в той період вже не було там сильних крил, обшарпались та відпали, не було емоційного внутрішнього зв'язку, забагато зовнішніх факторів зіграли на руку перед весіллям... а це - довго не тримає, за кілька років - прірва...
жовтень 2018-го року - с. Настасів Тернопільського району.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Olivia Home