У свої юні роки я любила закохуватись у недоступних хлопців. Чому? Тому що любов у моєму житті з дитинства завжди була якоюсь недоступною. Я не вибирала хороших, відданих хлопчиків з добрим серцем. Я обирала тих, які наче далеко від мене, любов яких мені потрібно завоювати. Зараз з висоти 35-ти років та психологічної роботи над собою, - я це розумію. Тоді - ні:
а серце так болить…
тобі лиш все одно.
твоє кохання спить,
хоч дощ б’є у вікно.
впадають з неба сльози,
моя душа тремтить,
твої слова, як грози,
у сонячную мить.
я винна і не винна,
але прости, прости!
я знаю, що повинна
цей біль в собі нести.
скажи, хіба не жаль
тобі моїх очей,
в яких горить печаль
і плач серед ночей?
не покидай мене,
хоч серце пожалій.
цей дощ мене заллє,
коли будеш не мій.
я ж так тебе люблю,
все знають ці рядки.
присвячую, молю,
а ти? ну, а що ти?
а ти мене кидаєш.
це гордість, ну скажи?
казав, що так кохаєш.
мовчиш? ну і мовчи!
P.S.: вересень, 2011 рік (с.Настасів Тернопільського району)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Olivia Home