Твій погляд погас у ранковій імлі,
А біль — не відпустить, тримає в петлі.
Мов вітер холодний по шкірі іде,
І серце в долонях мов камінь веде.
Твій голос ще сниться — мов шепіт весни,
Та зникли вже дні, де ми були одні.
Згоріло все світле у жарі зими —
Лиш пам’ять, як попіл, лежить між людьми.
Хоч тиша між нами — як прірва й стіна,
У серці твій слід — іще жива весна.
Я вчуся іти без твого тепла…
Та душу щоночі тримає петля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2025
автор: Землемір