Сонце яснеє моє,
Як же добре, що ти є!
Посилаєш нам тепло,
Бо його ти – джерело.
Посилаєш нам його
Протягом життя всього
Нашого, але найбільш
Влітку. Так, улітку більш.
Ну, принаймні у моїм
Краї. Променем своїм,
Не одним, а усіма
Нас, неначе жартома,
Обіймаєш знов і знов
Та лоскочиш нас немов
Ними лагідно. Світи
Нам усім із висоти.
Світло хай твоє весь світ
Сповнить, і розквітне цвіт
Квітів гарних, запашних.
Променів своїх жарких
Не шкодуй і не жалій,
А нас ніжно ними грій.
В тіло, в душу хай ввійдуть
Промені та принесуть
Найсвітліші почуття
Їм, щоб протягом життя
В них вони не лиш були,
А, мов квітоньки, цвіли
Й надихали нас творить,
Щоб на світі краще жить.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2025
автор: Євген Ковальчук