Після пронизаних криком хвилин,
як розвіється порох і страх —
мов, що не покинеш мене,
з-під руїни
винесеш на руках.
Між уламків цегли і скла,
в діадемі зі сліз —
я крилатку в долоні затисла,
спасла:
з неї вийде березовий ліс.
Вогонь на снігу розвела —
за межею добра і зла:
летімо удвох до Світла,
і його не поглине імла…
27.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2025
автор: Валя Савелюк