Я йду у осінь , у золоту осінь,-
Де сонечко сідає понад вечір.
Одинокий птах зорить в небо просинь
Шукає в тумані сліди лелечі.
Опадає, жовтий лист опадає...
Літо в долонях сонця догорає.
Не знаю, чи ще колись сюди прийду ?...
Чи у саду, цю золоту мить - знайду?...
У інше життя прийду з небокраю
Райдугою, дощем, сонцем край доріг .
У танці падолистом закружляю...
Упаду жовтим листям тобі до ніг .
Не знаю, чи прийду я ,ще у осінь?...
Чи стріне мене у саду листопад? ...
А завтра впаде сніг перші морози,
Квіти Жоржини покриє снігопад.
Роки летять ,як жовте листя у даль,
Згорає неначе птах у самоті.
Він більше не злетить у зоряну даль
Не гляне у неба очі голубі.
Дерева стоять на порозі зими,
вітер яблука в отаву зриває.
Покривають покривалом їх сніги,
Душа в заметілі весну шукає...
Так хочу , ще дочекатись я весни
Милуватись, як цвіте медами сад.
Як на струнах грають стрункі ясени ...
Прийти у золоту осінь - Листопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2025
автор: Чайківчанка