Я кажу : ''На добраніч кораблям!'',
які пливуть у плавання в океани.
Хай пливуть до берега - пристаням!
Не зіб'ють їх маршрути сиві тумани.
На добраніч синьооке небо!
Ти осяювало пташці в політ світи.
Тут розправляв свої крила лебідь,
Після грози відкрито райдужні мости .
О, на добраніч сонечко ясне!...
Ти зранку до ночі світиш нам на землі.
Зігрій, ще теплом життя прекрасне!
Хай зростає золотий колос на ріллі!...
О, на добраніч, мій білий світку!...
Ти - висота боже світло - після дощу .
Сонечком ласкаєш квіти влітку,
І зігріваєш теплом дерево досхочу.
О на добраніч! - моя кохана!
Бажаю я солодких пресолодких снів.
Хай заколише сни - ніч зоряна!...
Вечірня перша зірка поміж ясенів.
О на добраніч! - вам добрі люди!
Дякую, хто заходив у гості в дім.
Хто підтримував мене усюди,
І був найкращим другом мені у нім.
На добраніч , усім тим хто не спить!...
Хто ходить по краю неба у самоті.
Хто зорить у моє вікно, в цю мить!...
Ловить у свою душу зорі золоті .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: Чайківчанка