Пряде долю веретено -
Тонку нитку для намиста.
В когось доля навіжена,
В когось світла, шовковиста.
В когось чорна, в когось біла.
Грубі стерня чи кульбаба.
Кожен день - то намистина.
Але хтось їх всі пошкрябав-
Чи то руни, чи закляття...
Розкотились по долівці.
Не просте тепер заняття
Відновити згарди жинці.
Нитка з вузликом нерівна -
Розділяє тижні, роки.
Господиня непокірна,
То ж засвоює уроки.
Прислухається до серця -
Обирає спокій, волю.
Знову крутить веретенце,
Щоб змінити свою долю.
26.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: Наталі Рибальська