[i]І боляче бути небувалим...[/i]
***
Мене не існує, в обіймах незрілого поля,
Немає для інших, коли засинає весна.
Покличуть - удача, забудуть - буденна розмова
Із вічною тінню, якій віддалась самота.
Мене не чекають, бо зіграно стерту октаву,
Не кличуть у за́світ, аби возз'єднати рядки.
Німі першозводи ховають незнану поставу...
Мене не існує... між ігор, довіри й води.
У погляді - сутінь, липкої як мед, Маріани,
У голосі - втеча, від себе на тисячі літ.
Мене не існує в полоні вичерпної рани...
І дихають хвилі - нескорений дотиком світ...
10.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: Сара Ґоллард