Прокинься тихо..
Мов тінь.
Вікно відчини,
Впусти синь.
Ані зір..
Ані звуку
в просторі,
Лиш вітер шепоче,
Що ти на межі.
Ангел бере тебе,
Бере за руку.
Шлях крізь ніч,
Мов крізь сито посіюють білу муку.
Останній гештальд
Філігранно зникає,
У тиші душа твоя щось відчуває.
Вуста твої шепочуть німо.
Час пливе,
Мов вода під кригою,
Вогні далекі в небі танцюють.
Ти зникаєш..
Тебе не хвилюють.
Ангел бере тебе.
Бере за руку.
І веде крізь ніч
Мов крізь жорнова
білу муку,
Останній гештальд
Філігранно зникає.
У тиші душа твоя щось відчуває.
Місяць,
Мов годинник старий,
Секунди ламає.
Крихкий.
Не живий.
Він мовчить.
Ти питаєш: "Чому?"
Та відповідь в серці:
-У вічну пітьму.
Ангел бере тебе.
Бере за руку.
І веде крізь ніч
Мов крізь жорнова
білу муку,
Останній гештальд
Філігранно зникає.
У тиші душа щось відчуває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: oreol