У тиші душа щось відчуває.

Прокинься  тихо..
Мов  тінь.

Вікно  відчини,
Впусти  синь.

Ані  зір..
Ані  звуку
 в  просторі,

Лиш  вітер  шепоче,
Що  ти  на  межі.

 Ангел  бере  тебе,
Бере  за  руку.

Шлях  крізь  ніч,
Мов  крізь  сито  посіюють  білу  муку.

Останній  гештальд
Філігранно  зникає,
У  тиші  душа  твоя  щось  відчуває.

Вуста  твої  шепочуть  німо.
Час  пливе,
Мов  вода  під  кригою,

Вогні  далекі  в  небі  танцюють.

Ти  зникаєш..
Тебе  не  хвилюють.

 Ангел  бере  тебе.
Бере  за  руку.
І  веде    крізь  ніч
Мов  крізь  жорнова
 білу  муку,

Останній  гештальд
Філігранно  зникає.

У  тиші  душа  твоя  щось  відчуває.

 Місяць,
Мов  годинник  старий,
Секунди  ламає.

Крихкий.
Не  живий.
Він  мовчить.

Ти  питаєш:  "Чому?"

Та  відповідь  в  серці:
-У  вічну  пітьму.

Ангел  бере  тебе.
Бере  за  руку.
І  веде    крізь  ніч
Мов  крізь  жорнова
 білу  муку,

Останній  гештальд
Філігранно  зникає.

У  тиші  душа    щось  відчуває.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: oreol