І так живем, як в зоопарку,
А повз проходять глядачі.
Свою залишу тут ремарку, —
А ви готуйте рогачі.
І як за склом — життя то вибір,
Та обираєм з чого є.
Якійсь гнилій, по суті, рибі
Ти віддаєш буття своє.
І милість нас давно забула,
А в тебе на гачку — карась,
Та крикне хтось: «Дивись, акула!» —
Й тебе під суд бігом віддасть.
А інші побіжать у храми:
В гробу всміхається Пілат.
І пронесуть крізь власні брами
Так само власний постулат.
І — так, щоб голова покрита,
І щоб кадилом — божа мить…
А короля робила свита,
Та чорт на троні вже сидить.
І всі вклоняються й мусолять
В руках майбутній бюлетень…
Коли ж на місце віслюкове
Прийде хочаб якийсь олень?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: Лада Квіткова