Що ж,
моє серце розчленували на дві субстанції,
в кожній з яких немає міри,—
одна топить себе, свої сублімації
в унітазі «людини-мрії»;
інша заходить на чай
назад до прірви,
але замість чаю там біль, гній і рій
з паскудних слів
про «ми», «справжнє кохання»
і «страждання».
Феєрверки підпалюють кляті Діви,
повсюди гори сміття та лишні піхви,
будинок насичує саранча
породи «ганьба».
На двосторонній скотч, до стін,
липне моя липнева біда.
І скільки б разів не лікувався травою,
всеодно почуваєшся, як велике відро з водою.
Я рада тільки одному,
що бачу все чіткіше,—
лікар видав окуляри для зору,
Дивлю́ся у дзеркало,
бачу шльондру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2025
автор: Рута Вишнева