Покоління із попелу, крові та поту,
Вознеслось із руїн, відродилось, як птах,
Аби нищити зброєю й духом св@лоту
Щоб здолати зневіру й навіяний страх.
Вже давно із голів ми розвіяли хаос?
Батьківщина – одна! Україна - свята!
Під наркозом терору не солодко спалось?
Під мо@кальським ярмом проминали літа.
У прадавній землі спочиває коріння,
І ми будем в майбутнє ростити гілля,
Бо отримали в спадок характер, прозріння,
Крик землі, ним до нас сам Господь промовляв.
22.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч