Усмішка



Проходять  люди,їх  обличчя  не  примітні,
байдужість  із  задумою  застигли,
у  суєті,  безбарвній  і  одноманітній,
зажура  день  заполонити  встигла...

Та  ось,спинилась  якась  жіночка,  навіщось,
щось  пригадавши,  мило  посміхнулась,
сяйнула  врода  на  лиці,  для  мене  віща:
і  крізь  часи  усмішка  не  забулась...

Хотів  би  я  фотографом,  у  юрбі,блукати,
збирати  сміх  ,мов,коштовності,повсюди,
вроду  ту,  бідою  вкрадену  у  нас,шукати,
на  жаль,  так  рідко  сміються  наші  люди...

Дівчино!У  кутиках  ваш  усміх  загубився,
хоч  день  для  вас  теж  сумний  і  невеселий,
проклятий    час  ,що  усміхатися  розучився,
украли  вроду  війною  писані  новели...

Не  смішний  цей  вірш,в  поета  серце  гірко  плаче,
у  фотографів,  так  мало  фотографій...
Агов,  постій,  озирнись,усміхнений  юначе,
жива  усмішка-  ліки  від  болючих  епітафій...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2025
автор: Межа реальності