Ти огортав турботливо теплом,
Собою затуляв від хуртовини.
Моїм був рятувальним джерелом.
Мовчав зі мною у тяжкі хвилини.
Я лікувалась серед твоїх стін,
Ховалась від докучливого світу.
Твій дах, наче небесний балдахін,
Оберігав мого життя орбіту.
Ти колисав мою безсонну ніч
Вінком із заспокійливих мелодій.
Сумні думки летіли врізнобіч,
Журба тікала геть, неначе злодій.
Прости-пробач, що кинула, втекла…
Своє життя звела в найвищу квоту.
Бо серце, ніби із крихкого скла,
Здригалося від кожного прильоту.
Прости, мій дім, моя фортеця мрій!
Тепер лиш в снах тебе колись побачу.
Наш ворог підлий вбивця і крадій.
Його до скону віку не пробачу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2025
автор: Любов Вакуленко