Ти — моя зірка у тихій весні,
Світло, що гріло у кожному дні.
Серце шепоче: «Не йди, залишай»,
Та розум каже: «Почуй, відпускай».
Було між нами і ніжно, й живо,
Кожна розмова — немов іскрива.
Ти усміхалась — і світ розцвітав,
Я у мовчанні тобою дихав.
Якщо на паузу — значить, не край,
Може, ще буде той спільний рай.
Але якщо вже доріг не зійти —
Дякую, Віто, за спогади ті.
За кожне слово, за кожен дотик,
За кожен погляд, що був нам пророчим.
Ти залишилась в моїй весні,
Мов незабудка в ясній глибині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2025
автор: Землемір