Пам'ятаєш у сутінках розмову?
Погляд блукає і знаєш свою мову
Треба будувати величні плани
Зализуючи старі, робити нові рани
Я тебе ніколи, обіцяючи, не ображу
Лиш разок чи кілька по стіні розмажу,
А потім отримаєш холод замість тепла
Тобі морозно? Тоді тримай навстіж вікна
Може, хочеш свою улюблену помаду?
Я все тут понищу тобі на розраду.
І як ти ще не забула свої подарунки
Бачиш яке воно у своїх візерунках
Згадай ще про багато того і сього
Навіщо було не слухати себе і свого?
Відчайдушність до серця Кадебостані
Віраж, міраж, екіпаж, фюзеляж Оксані
Стартуй відразу з мого нано тролля
У тебе прекрасна підколка і ролля
Ой, я ж забула, що ви не в системі
Коли будуть, гм, це не про те, Еммі
І знову пишу в третій ночі, босі
Спи вже, зімкни свої очі на носі,
Бо своєму треба догоджати
Рано-вранці знову вставати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2025
автор: Окса555