"Я не та, я не та", -
Ти казала мені.
"Саме та десь чека -
Близько чи вдалені.
Ти шукай саме ту,
А мене відпусти.
Бо потрібен комусь
Саме ти, саме ти".
Я промовчав на це,
Бо, що мав я казать?
Що - зупинка кінцева?
Попіл після багать?
Що я згоден з тобою?
І що ти - то не та?
Що піду я за тою,
Що десь мене чека?
Тебе мовчки обІйняв.
Мовчки в очі пірнув.
Поцілунками вийняв
З тебе думку дурну.
Саме та - тут, зі мною.
Я кохаю її.
І вона. Але коїть
Часом речі дурні.
Цілувались крізь сльози.
Посміхалась мені.
В ліжку та на підлозі
Розпаляли вогні.
Ми були - те, що треба!
Ми були - саме ті!
...А в безмежному небі
Місяць плив в самоті.
24 липня, 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2025
автор: Андрей Кривцун