Спогади з дитинства

А  ти  сидиш  малий  неначе  у  театрі
І  тільки  й  чуєш  «шух»  і  «шух»  і  «шух»,
І  млієш,  мов  від  симфонічних  партій
І  ловиш  кожен  витончений  рух

А  вони  йдуть  ритмічно  уперед  
Наповнюючи  вранішнє  повітря
Холодним  запахом,  приємнішим  за  мед,
І  лише  інколи  підгострюючи  вістря

А  ти,  малий,  немов  попав  би  в  рай,
Занурившись  у  запахи  і  звуки
Сидиш  і  ждеш,  як  батько  урожай,
Щоб  взяти,  як  вони,  косу  у  руки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2025
автор: Iluha