Метро вночі під час тривоги



Метро  вночі  –  картина  особлива:
Валізи,  люди  там  –  старі  й  малі…
Дитятко  спить…  Воно  у  сні  щасливе.
А  чи  щасливі  ті,  що  у  кремлі?


Не  жаль  їм  нікогісінько  у  світі,
Не  чують,  як  голосять  матері,
Про  мир  як  молять  Бога  навіть  діти,
Аби  живими  їм  батьків  зберіг.


Надія  гріє  в  метрополітені
Усіх,  що  скоро  скінчиться  війна,
Любов  серця  їм  гріє,  наче  тени,
А  в  пам’яті  шеренга  слів  зрина:


Єднайтесь,  люди,  у  кулак  єдиний,
Бо  єдність  –  найміцніша  то  броня.
Життя  ж  –  це  найцінніше  для  людини
Й  для  Господа,  що  нас  охороня.


Минуть  колись  недоспані  ці  ночі
У  тих,  хто  нас  боронить  на  війні,
І  в  тих,  хто  на  підлозі  спати  хоче,
І  в  тих,  хто  спить  у  мами  в  пелені.


І  вкотре  сколихне  молитва  небо
Про  порятунок  –  біль  там  у  словах,
Що  Україні  зброї  більше  треба…
Господь  для  миру…  шлюзи  вілкрива…
                                                                                     21.07.2025.


©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2025
автор: Ганна Верес