Мотанки-в миснику, півень-за вогким склом,
Вії прикриєш, ховаючись в рештки солі -
З чистого поля під ноги густим вапном
Зрештою час і в тобі, як байстрюк в подолі ,
Тихо зроняє пера марких зозуль ,
Щоб не лишати слідів дорогих-багатих
Там, де завзято роками вели козу
І шанували катів ворогів заклятих,
Мов другосортні куми в межах дурних подяк
Дивним матрьошкам чужим, щоб привертать увагу
Їх ... жваво хвалитись потому,
як блазні кривавих розваг,
Втративши врешті дітей і Світ свій в отих звитягах…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=0Fju9o8BVJ8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2025
автор: bloodredthorn