А сонце сходило...
Заграва вигравала
У вікнах, що навпроти.
Дрижали звуки голосні
У тиші ранній
І чорний дим поплив
За вітром на світанні.
Годинник монотонно
На кухні тікає: тік-так,
І тиша зовнішня лякає.
Дві лінії синхронно
Зливаються в одну:
Війна і тривога ,
спокій і мир;
Слова, вже затерті до дир.
А ворог не спить:
"Інодумців"- стерти,
І тих, хто сміється,
Хто страшному злу
Не піддається.
Як птахи Фенікс,
Встаємо з попелу
І повертаємось
В красоти дня,
Щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2025
автор: NikitTa