Держава
Помирала держава повільно,
Наче мамонт прадавній колись,
У законах, наскрізь божевільних,
У ідеях безумних наскрізь.
Під навалою нових ординців,
Від жадоби місцевих панів,
Переповнена лжею по вінця,
І брехнею неправедних слів.
У обіймах обридливих блазнів,
В порожнечі безвартісних фраз,
Під тридцятку Іудину заспів,
Розторгована вже в котрий раз.
Помирала держава відверто,
А народ того знати не знав,
Між собою на шмаття роздертий,
Потихеньку і сам помирав.
Не угледів народ, не помітив,
Не спромігся, не здужав, не зміг,
Розпорошився цвітом по світу,
Або в яму могильную зліг.
Помирала держава, конала,
Вився ворон над цвинтарем мрій,
Чорна ненависть душу украла,
Залишився лиш попіл і цвіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2025
автор: Костянтин Вишневський