Ромашки як сестриці,
Як пані білолиці,
Сховались в лоно жита –
Шепочуть про любов…
Їх вітерець колише,
Липневу пісню пише,
Щоб, сонечком сповиту,
Пустить поміж дібров.
А Липень в ній жнивує
І барвами квітує,
У нотках на осонні –
фруктовий аромат…
Всі овочі з городу
Вже просяться до столу,
Щоб Липень в личка їхні
Вписав красу сонат.
Пучками трави різні
Під дах у тінь залізли,
Щоб чай цілющий взимку
Із медом смакував.
Здоров’я нам і силу –
З повидлом, що варили,
З бурштиновим відбитком –
Цей місяць дарував.
А на дротах подвір’я,
В обіймах надвечір’я,
Вервечку в пісню Липня
Вже ластівки снують…
А он в гнізді лелеки,
Клекочуть недалеко…
В дорогу крила сильні
В них з піснею ростуть.
Всели нам віру, Липню,
Додай надії в пісню,
Хоч крадуть тихо ночі
Частинками мотив,
Та Серпень на гостину
З-за обрію вже лине
Підхопить, мов пророчу,
Продовжить вільний спів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2025
автор: Любов Таборовець