День промайнув, і сонцю спати хочеться,
Наколеться на гілку й тихо спуститься.
У залишку жари замре околиця,
І видовжиться тінь - моя супутниця.
Вона б зітерлась сутінками синіми,
Та ліхтарі із сонцем переплутала,
Й біжить - то заховається за спиною,
А то на ноги осідає путами.
Клубком біластим нам дорога котиться,
І небо зорі виставляє срІблені.
Лягає тінь у вибоїни котиком,
А потім підбігає, ніби рідні ми.
Іду із нею мовчки по обочині.
Тягну за ноги внадливу насмішницю
Бігом під ліхтарями, щоб до ночі нам
Додому, де під чашкою поміститься
Моя химерна тінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2025
автор: Горова Л.