***
Поєднавши тіла у сплетінні,
Ми вустами малюємо тіні,
Перетнувши орбіт рубікони,
Установлюєм власні канони.
Світ утримуєм, взявшись за руки,
Без печалі, жалів і розлуки.
***
Грань тонка. Світи прозорі.
Маяками світять зорі,
На Усесвіту брові.
Стіни - в нашій голові!
***
Присіло сонце на межі
Призахідного раю.
Снуються тіні, як вужі, -
Нема початку, краю.
Дум безкінечні стелажі -
У них сама згораю.
***
Загадує серце бажання,
Призахідний обрій умліє.
Оспіване наше кохання,
До тебе іду, світла мріє!
***
Сягнути Вищих, стати світлом,
Знайти в собі гармонію, баланс,
Метеликом зробити реверанс,
Трансформувати душу з німбом -
У невідомі нам площини,
Залишити сліди людини,
Не наслідити -
гідно жити!
***
У пору тополину,
В тумані часоплину,
Півмісяць срібним пухом
Лоскоче ніч за вухом.
Збирає в козуб зорі,
В намареному морі.
Хмарину легковажну
Поцілував поважно.
Розніжив землю вусом...
Віддайся сну, спокусо! 22.06.25
***
Ніч упала горілиць
На рясну поляну,
Місяць назбирав суниць,
Ласував до п'яну.
***
В очах сиво.
Час безсонь
Нічне мливо
П'є з долонь.
***
Душа, розгладжена спокійними вітрами,
Наповнена жагою поєднати сфери,
Розчинена у позачассі ловить гами,
В потоках енергійних рухів між світами,
Між хмар, що відпливають поспіль, як галери. 5.07.25
***
Наші душі, бульбашки,
Лопаються на шматки,
У всесвітніх водах злиті...
Утішайся кожній миті,
Доки ми на цьому світі! 21.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2025
автор: Lana P.