Я ніколи не вважала себе красивою,
І подобалася собі лише моментами.
Я не мала зовнішності особливої,
Лише окуляри і те, що маленька.
Була впевнена, що гублюся сірою крапкою,
А виділятися можу лише комічністю,
І тому дозволяла собі бути інакшою:
Мисленням, діями, звичками іншими.
І здавалось мені, що лиш в цьому стабільна я,
Бо на фото старих себе не впізнавала,
В намаганнях у сірості не розчинитися
Я міняла свій вигляд, і цього не боялась.
Але... Крізь роки, коли з віком змінилася,
Навіть давні знайомі мене можуть впізнати.
То виходить, я, все ж таки, є особливою,
Тим, що не можу себе пам'ятати.
ХВіСт
13-21.03.2025р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2025
автор: ХВіСт