Все надбання забирає літній день,
Й несе з промінням золотим за обрій,
Здаля ледь чути тихий гомін пісень,
У намаганні подарити спокій.
Червоні хмари, зболені в тиші,
В собі сховали смуток і страждання,
Душа потішиться, жаданій крихті,
Щоб без тривог заснути до світання.
При світлих мріях у затишку ночі,
Із миготінням, привабливих зірок,
Зімкнеш повіки, най зморені очі,
Хоча б на мить побачать красивий сон.
Нехай з дитинства, у маминих обіймах,
Чи в густих травах, що ховають погляд,
Під хвилі вітру, злетиш мов на крилах,
Тобі здається посміхнувся сонях.
Щасливі миті торкнуться до серця,
Тепло відчуєш, вже ніби в колисці,
Краплини рос, веселкові озерця,
Лагідне сонце, їм придає блиску.
Мабуть тобі не хочеться проснутись,
Тіло у спокої, як море в штилі,
Та все ж надія ранку посміхнутись,
Війну забути, віднести за милі…
Щоб знов зустріти, під мирним небом день.
22.07.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2025
автор: Ніна Незламна