***
О як ми з тобою різнимся у наших смаках!
Кіно про вампірів? Цього і в житті є доволі.
Давай прогуляємось містом невтомних мурах,
що пил підбирають на лапки, на мешти, пантофлі.
Розпечений простір наповнює нас, ми — його.
А зір висікає прострелені стіни та вирви…
По смерті жахливі сліди, незчисленні кругом,
тут річка життя відпалала — розплавилось гирло.
Війна прописала для міста убивчий пролог.
І час безпощадний до мене, до тебе й комашок.
Зустріли художника: соняхи пише…Ван Гог.
Картину купили. Для настрою? Чи як доважок?
Моя замаскована туга - то все кортизол.
Він б’є хаотично в судинах, угору і на́вскіс.
Іду на мереживо днини: французький балкон,
покреслена синь поглинає… Мугичу від «Ляпіс…»
потужне, мов неба розгойдане сонячне бра:
«Воїни світла, воїни добра!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2025
автор: Надія Позняк