Відшепотіла ніч свої казки,
Сторінок не лишаючи порожніх.
Співають зранку голосно пташки,
Настрій сердець відчувши тут самотніх.
Спекотне літо вдень біля води,
Тож прохолодні, ніжні її руки.
Дощі не наближаються сюди,
Блукає містом вітер їх розлуки.
А раптом це здалося був не сон...
Можливо, що загублене кохання,
Прямує крізь розпечений бетон,
Ця непомітна оку його тайна.
Колись вона потрапить в той вагон
І подорож відбудеться реальна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2025
автор: Grace