Що з нами? Недбайливість? Сліпота?
Сказав же: де язик, то мір наш русскій!
Без нього - все гори, планету в друзки,
І в попіл до Америки міста!
Сказав, що не кінчається ніде
Вєлікая магучая рассія
З рогами і копитами месія,
Що в чорне стадо обернув людей.
До нього теж гриміло в болотах:
Вєлічієм пишався сифілітик,
А ще найбільша проститутка світу,
І хто з болота лиш не вилітав!
Топтали і гноїли що могли.
Віками тупцювали світом лапті,
Чуже пограбувати вельми ласі.
Лишали після себе слід з могил.
Звучав той русскій гірше за проклін.
А що могли, все крали, крали, крали!
Руїни залишалися і чвари,
А ще у мовах - із матюччя хрін.
А ти своє письменницьке стило
Змочив лайном, і про Героїв пишеш...
Замовкни, може, краще просто тиша,
Щоб менше духу русського було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2025
автор: Горова Л.